Muzspilnota

Радіо не для українців або де моя музика!?

mediagroup — Wed, 20 May 2009 17:39:38 GMT

Українська культура рухається вперед у тому числі і музика, не новиною для нас є й те, що за останні 4 роки кількість неформальних музичних фестивалів та просто тусовок зросли у неймовірній кількості. А про що це свідчить? А про те, що аби не займатись дурницями, молоді люди шукають однодумців і збирають гурти. У Києві, наприклад, сьогодні ні одна репетиційна база й однієї години не пустує, а їх у столиці налічується кілька десятків.

То чому ж досі музику яка заполонила вулиці, клуби та концертні майданчики можна знайти лише в Інтернеті, або, що є великою рідкістю, на поличках деяких музичних магазинів? Чому я не можу включити радіо і почути улюблену пісню або ж чому я повинна вмикати телевізор і спостерігати як по екрану «ходять голі сідниці»? Тому що НАШУ музику досі вважають неформатом!

І навіть коли стартував проект «Країна: рок», то ні одна всеукраїнська радіокомпанія не зголосилась прийняти участь. Висновок? А їм байдуже до НАШОЇ музики, вони працюють за принципом: «Хто платить гроші, той і замовляє музику».

А де взяти грошей на ротацію музикантам, які останні гроші віддають на музичні інструменти або на проїзд аби відіграти у іншому місті? А якщо й трапляється нагода попросити у організаторів концертів гонорар, то ті нарікають, мовляв, пафосні, у своїх грошей просять.

А радіо тим часом 15-тий раз крутить одний і той же російськомовний «старий добрий рокєнрол». А я це називаю просто, забивання ефірного простору, сміттям низького сорту, яке навіть на утилізацію не годиться.

Деградація. А ще нарікають, що українці не слухають української музики. А де ж її почути якщо диск мого улюбленого гурту ( з певних причин не вказую назву) ховають за стосами російськомовної попси, яку, як не дивно співають українські дівчата. Ач які! У Європу хочуть, чи можливо на радіо?

Власкор Muzspilnota.org.ua
Таня Злива

Неформатний FM

mediagroup — Wed, 20 May 2009 12:18:55 GMT

Понад 38 колективів з усіх куточків України зберуться 31 травня на мистецькому порталі muzspilnota.org.ua у «Країні:рок». Всі вони презентуватимуть свої доробки та бачення розвитку сучасного музичного мистецтва. Проте вже зараз, за два тижні до старту проекту «Країна:рок» можна зробити висновок: українська музика – це неформат для FM-радіостанцій.

Головний аргумент до цього висновку – жодна FM радіостанція не відгукнулась на заклик підтримати проект «Країна:рок», який став уже другим у серії мистецьких заходів «Країна:твоя музика». Втім, перша акція («Країна:етно», 31 березня 2009) також не викликала пожвавлення серед FM – десятки листів-прохань від організаторів «Країни»та мовчазна тиша у відповідь. Проте Інтернет-радійники не залишилися осторонь та взялися до справи з повною відповідальністю. Вінницьке MyRadio, чернігівський «Високий Вал», київське «Молоде радіо» та канадська «СКРИНЯ» стали на захист музики, яка наразі має тільки онлайн-прописку за «неформатність».

Ось перелік «не форматних» етно-колективів, які прийняли участь у «Країні:етно» 31 березня:
1) "Русичі" (м.Білгород-Дністровський, Одеська область)
2)"PoliKaрп" (м.Київ)
3)"АтмАсфера" (м.Київ)
4)"Етно XL" (м.Рівне)
5) "Чарзілля" (м.Київ)
6) "Перлина Степу" (м.Київ)
7) "ТаРУТА" (м.Київ)
8) "Вій" (м.Київ)
9)"Самі Свої" (м.Київ)
10) "Місто казкових мрій" (м.Київ)
11)"All River's Heart" (м.Запоріжжя)
12) "Вертеп" (м.Дніпропетровськ)
13) "Ойра" (м.Харків)
14) "ГАЙДАМАКИ" (м.Київ)
15)"Оркестр Янки Козир" (м.Київ)
16) "Очеретяний кіт" (м.Вінниця)
17) "Українські Барви" (м.Київ)
18) "Тамлин" (м.Дніпропетровськ)
19) "САД" (м.Київ)
20) "ДахаБраха" (м.Київ)
21) "Бурдон" (м.Львів)
22)"Стелсі" (м.Чернівці)
23)"Контрабас" (м.Полтава)
24) "Сестри Тельнюк" (м.Київ)
25) "Божичі" (м.Київ)
26) "Йорий Клоц" (м.Львів)
27)"Ренесанс" (м.Ірпінь, Київська область)
28) "КораЛЛі" (м.Івано-Франківськ)
Почесний гість «Країни:етно»- Ніна Матвієнко

Далі – «не форматні» рокери, яких можна буде побачити і почути 31 травня:
1)"Гапочка" (м.Київ)
2)"Ренесанс" (м.Ірпінь)
3)"Singleton" (м.Київ)
4)"Опіум" (м.Львів)
5)"Outcry" (м.Луцьк)
6)"Назад шляху немає" (м.Київ)
7)"4ерВоНе" (м.Львів)
8)"Царство Небесное" (м.Стаханов)
9)"Метелики" (м.Львів)
10)"Desert Krakens" (м.Київ)
11)"КораЛЛі" (Івано-Франківськ)
12)"Dalai Lama" (Львів)
13)"F*LOVERS" (м.Київ)
14)"Ху4" (м.Львів)
15)"Андерсон" (м.Київ)
16)"TheRabbitInTheHat" (м.Київ)
17)"Абразия" (м.Дніпропетровськ)
18)"Extra!Extra!" (м.Київ)
19)"Нерозгадані" (м.Біла Церква)
20)"Torkvemada" (м.Київ)
21)"Контрабас" (м.Полтава)
22)"Ет сетера" (м.Суми)
23) "Dиректорiя" (м.Київ)
24) "Нет С'love" (м.Дніпропетровськ)
25) "Янсен Кукансен" (м.Херсон)
26) "ЗаКрай" (м.Біла Церква)
27) «ДорогиМеняютЦвет» (м.Полтава)
28)"Хорта" (м.Запоріжжя)
29) "Ways Of Dependence" (м.Львів)
30) "Samosaboyzz" (м.Київ)
31) "SЮR Band" (м.Київ)
32) "ПОЛИНОВЕ ПОЛЕ" (м.Львів)
33) "Ин Тим" (м.Київ)
34) "СТРЕЛЬЦОВ" (м. Харків)
35) "Один" (м.Івано-Франківськ)
36)"Тенета" (м.Кривий Ріг)
37) "Аварійне небо" (м.Київ)
38) "Транс-Формери" (м.Полтава)
гості проекту - гурт "ГАЙДАМАКИ"

І це ще не все. Кількість колективів, що готові до участі в «Країні», швидко зростає. Саме тому релізи проекту виходять з позначками «станом на сьогоднішній день». До речі, у «Країні:рок» братиме участь також білоруський колектив «PortFolio». Розширюємо географію Не менш важливим досягненням для проекту «Країна:рок» є той факт, що музиканти російського гурту «Мумій троль» пообіцяли також зазирнути «на вогник», якщо, звісно, матимуть час 31 травня.
Якщо ж ці всі колективи (без сумніву, талановиті та перспективні) не викликають інтересу у ФМ-радійників, то це свідчить швидше про обмеженість форматів українських радіостанцій, аніж про неякісність сучасного музичного ресурсу.
«Із такою позицією за кілька років самі ФМ-станції можуть стати неформатними» - стверджує «Молоде радіо».
«Хто скільки знає непопсових радіостанцій? Перерахували на пальцях? Але це не головне, лякає їх кількість у процентному співвідношенні! Чому вони не можуть на рівних конкурувати з попсовими станціями чи ,можливо, справа у тому, що рекламодавці не сприймають їх аудиторію?У них склалося погане враження про людей, що слухають рок? Я, наприклад, знаю тільки дві радіостанціі у своєму місті, на одній тепер музичну базу переслуховують, на іншій грає зарубіжний меінстрім і тільки вимогами національної ради туди дотикуються українські виконавці!Ходили по магазинам свого міста? Де можна купити, наприклад, альбом гурту Опіум чи Мерва? Запитайте, що купують люди? ТІК, Бумбокс — це у кращому випадку...Чому вони не підтримали проект «Країна: Рок»? Мабуть, самі не вірять у своє майбутнє!» - говорить редактор формату «Український рок» Інтернет-радіостанції MyRadio.com.ua Сашко Уманець.
Стас Шумлянський, директор хвилі української музики «Молоде радіо», розставляє крапки над «І»: «Я не буду як колись Сашко Євтушенко казати, що власників наших ФМ-станцій за те, що вони роблять, треба перестріляти з автомата. Я вважаю, що кожен з них має право не лише на життя, а й на те, щоб крутити в ефірі своєї станції те, що бажає за потрібне – якщо він при цьому не порушує закон, а його «піпл» (пардон, слухачі) хаває. Обурюватися діями людей, які «тупо заробляють гроші» й не хочуть чи-то там допомагати молодим музикантам, чи робити якісь ще «не форматні» речі – вибачте за тавтологію тупо. Справа – зовсім не в них. Справа в тих, хто повидавав їм ліцензії на частоти – які, як відомо, є спільною власністю громадян України. Ні, навіть не так. Справа в тих, хто під крики про утиски української мови, загрозу національному інформаційному простору і т.д. – кожного разу віддавав дефіцитну ФМ-частоту під чергове «розмовне-інформаційне», чи «розважально-інформаційне», як дві краплі води схоже на 3-5 вже існуючих радіо.
Але справа не лише в Нацраді. «Молоде радіо» колись стало першою у Києві радіостанцією, яка крутила 100% української музики. Зараз уже цим нікого не здивуєш, але тоді, у 2005 році, нас усі питали: «Де ви візьмете стільки якісної української музики?»
Ми брали якісну й цікаву музику, для багатьох гуртів наш ефір став першим трампліном до слухачів. Ми тоді виходили на частоті 69,68 МГЦ. Це УКХ-діапазон, або «нижній» ФМ. Попри те, що частота була відверто некомерційною, вона б мала своїх слухачів і, переконаний, існувала б досі. Потрібна була лише допомога. Але її не було. Звернення до державних структур і «патріотичних» фондів, відомих меценатів і партійних діячів мали однаковий результат: жодної відповіді. Ми протрималися рік – витискаючи гроші, де тільки могли: у американського посольства, швейцарського фонду й навіть Березовського. І гроші, які йшли за статтями «гонорари» чи «зарплати» ішли на оплату трансляції радіо. Якби ситуація повторилася, я, на жаль, зовсім не впевнений у тому, що ця підтримка була б зараз. Що якась би рекордингова компанія розміщувала б там рекламу, що компанії б робили якісь спонсорські передачі – знаючи, що з комерційної точки зору це поки не зовсім для них вигідно, але що ставши на ноги, така станція створить свою аудиторію. І це буде вигідно усім, хто працює на цьому полі – і в грошовому плані також. Саме тому й борсаємося кожен у своїй банці досі. Хтось вже в ній потонув, хтось свою грудочку масла таки збив. «Молоде радіо» - серед останніх. Час від часу ми подаємо сигнали до об’єднання – тим, хто може їх почути. Робити своє, бути готовим об’єднуватися у більшу справу й чекати, коли буде слушна нагода – я не бачу кращої лінії у цій ситуації».

Можливо, серед гостей наступної «Країни» будуть представники Нацради з питань радіомовлення, і ми зможемо пробитися на недоступні «формати». Наразі ж закликаємо усіх представників ЗМІ на всіх рівнях підтримати проект «Країна:твоя музика», найближча акція якого – «Країна:рок»- відбудеться уже 31 травня, та не лишатися осторонь вільного культурного простору. Не можна робити вигляд, що в Україні немає справжньої музики. Хай ми не так часто чуємо її в ефірі радіостанцій (хочеться вірити, що це тимчасово), хай вона не лунає з екранів телевізорів, але вона є!
Запрошуємо усіх бажаючих долучитися до відкритої дискусії на тему «Форматні кордони» цієї неділі, 24 травня, на сайті http://muzspilnota.org.ua/. Початок о 15:00. Свобода слова, преси, думки та волевиявлення гарантується!

З повагою та вірою в українську музику,
Кирило та Тетяна Брагіни
http://muzspilnota.org.ua/

Виступ «Хамерман Знищує Віруси» в Житомирі, або як правильно фрікувати

mediagroup — Mon, 27 Apr 2009 07:00:39 GMT

Нарешті, струсивши з себе пилюку та пір’я, прокинулись з зимової сплячки житомирські шанувальники неформатного мистецтва, - 25 квітня до Житомира з концертною програмою «Зальотниє Звьозди» завітали справжні антисоціальні фріки.

Хамерман Знищує Віруси – гурт, на який не збираються совкові моралісти та шанувальники Паши Зіброва. ХЗВ – це яскраві представники українського андеграунду, відомі, як кібер-фрік-панкова музична формація, що несе мистецтво в маси через відверті антикультурні дії.

«Вони співають під мінусову фанеру, знущаючись над попсою. Вони співають про політику, знущаючись над її маразмами. Вони співають матом – на тій мові, якою щоденно спілкуються міліони наших співгромадян. Вони демонструють, що серйозне відношення до деяких речей в житті – не більше ніж симптоми білої гарячки» – зазначив організатор Іван Гащенко.

Хамерман Знищує Віруси – це насправді яскрава карикатура нашого життя, інтересів та соціальних відносин, а саме головне – це веселий та драйвовий гурт.

ХЗВ – справжні поп-зірки!

власкор видання muzspilnota.org.ua
Дмитро Архе

Pop-rock April party

mediagroup — Sun, 26 Apr 2009 07:11:00 GMT

Казалось бы, во вторник тяжело собрать яркую тусовку, особенно учитывая что это поздний вечер первого дня рабочей недели... Но не смотря на это, в клубе “Bourbon” собралась веселая компания, готовая веcело оторваться на Pop-rock April party.
Kristy Seven - незаменимая ведущая этого мероприятия - начала вечер своей романтической песней. Внимание посетителей приковалось с ее готическому платью и к сцене, на которой вслед за Kristy должны были появиться музыканты первой группы.
Для “DИРЕКТОРiИ” выход на сцену был энергичным. Вслед за мини-интервью группа начала играть свою программу. В зале появились камеры... и музыканты вполне смогли почувствовать себя телевизионными звездами, ведь от профессиональных операторов не ускользнула ни одна деталь их выступления. Эти кадры будут использованы в дебютном клипе группы.
Особенным элементом апрельской вечеринки был конкурс на создание лучшей футболки, посвященной этому мероприятию. 2 команды, соревновались за право получить звание лучших дизайнеров вечера. Интересно, что в обоих командах были вокалистки выступающих групп. Nat из «DИРЕКТОРiИ» соревновалась с Наташей Ve4noy из «Terra.MissU». Как всегда говорят на подобных конкурсах «победила дружба», поэтому каждый участник конкурса получил приз.
Среди призов вечера были диски группы “DИРЕКТОРiЯ”. А музыкантам пришлось потренироваться в раздаче автографов. Правду сказать, организаторы не оставили ни одного челвека в зале без подарочного диска, поэтому гости смогут вспомнить музыку апрельской вечеринки в любой день.

Когда же на сцену вышла группа “Terra.MissU”, публика была уже готова на подвиги, поэтому начались полноценные танцы. Ребят тоже преследовал оператор, ни на секунду не отпуская внимания от «колбасящихся» музыкантов. Но ребята не дали себя смутить и отыграли свою программу как ни в чем не бывало.
Хорошая музыка была основной составляющей этого вечера. Приятные драйвовые мелодии и лирические композиции никого не оставили равнодушными. Думаю, гости еще долго с улыбкой будут вспоминать это вечеринку. Ведь эмоции – это самое важное в жизни! Пусть же у каждого из нас будет больше моментов, которые хочется вспоминать!

Специально для muzspilnota.org.ua
группа "DИРЕКТОРiЯ"

День народження "Молодого радіо"

mediagroup — Wed, 15 Apr 2009 20:13:09 GMT

День 14 квітня увійшов в історію української музики принаймні 2 гучними подіями: день народження Молодого радіо (їм виповнилося 4 роки) і презентація диску “8: Хвиля молодої музики”. Уся ця радість супроводжувалась мозковим штурмом за участі музикантів, Молодого радіо і журналістів. Темою обговорення було питання “Як розкрутитися молодим гуртам без грошей і зв’язків ?”

Вступ до розмови пройшов не так гучно, як того хотілося (в прямому розумінні цього слова), з маленькою промовою виступив Володимир Сорока. Говорив він настільки тихо, що я навіть не почула,чим же він займається і що хоче донести до наших світлих голівоньок.

Погано, що організатори не потурбувалися про мікрофони.

Надали слово Сашкові Ярмолі (гурт Гайдамаки), який дав свій майсер-клас щодо розкрутки: “Перше, що гурт має зробити – програму на 45 хвилин, не 2-3 пісні, вперто працювати, поки не закінчили. По-друге, треба як можна більше грати, грати в Україні, грати закордоном. Тільки одна Україна не створить вам такої бази концертів, на яких ви можете розкрутитися. Я раджу їхати закордон, стартовим майданчиком може стати Польща, вона має велику музичну сцену, українців там вже розуміють і чекають. Першим етапом можуть стати різні Ватри. Якщо ви відіграєте меланку в Києві, меланку у Варшаві, то це вже буде майже концертний тур. На різних фестивалях треба спілкуватися з різними гуртами, у вас буде якесь враження від того спілкування і ви переробите свою музику. Візьмете європейським напрям і зможете грати в європейських клубах. Те, що Гайдамаки відомі закордоном, не значить, що ми колись залишали свою справу в Україні. Якщо хтось, Гайдамаки, або інша агенція запропонує вам роботу там, не відмовляйтеся, якщо це вам здається неадекватним по заробітку. Зрозумійте, що ваш гонорар залежить від того, скільки ви людей зберете в даному місті. Не треба очікувати, що хтось зразу буде платити якісь гонорари. Це все важка робота і цей шлях можна пройти за 2 роки, якщо гурт талановитий і має розумний менеджмент, а може пройти 5-10 років”.

Усі дружно поаплодували Сашкові, подякували за приємну розмову і перейшли до наступного етапу: презентація диску від Молодого радіо. Мову про нього вів організатор всього цього дійства Стас Шумлянський (Молоде радіо). Перше питання отримав від представника ”Аргументів і Фактів”: “Яким чином відбирали музику?”, Стас: ”На підставі досвіду і відчуття формату. Коли ми оголосили конкурс на участь у цьому диску, спочатку було 3-5 гуртів, потім вже під самий кінець 11-12, хтось відсіявся і так сталося, що на ньому опинилися ті, хто опинилися)) Коли ми їх послухали (тих, кого відібрали), склалося таке враження, що хоч вони і різні, але є щось таке спільне, що їх об’єднує. Ми запросили тих, хто ще не видав ще жодного диску. ”

Стас отримав запитання від ммм… навіть не знаю від кого, від хлопця якогось (щось він не дуже розбірливо сказав, яке видання представляє. чому? – додумуйте самі). Питання було доволі провокаційним і звучало так “Чому оформлення диску таке бідне ”, на що Стас відповів гідно: “У нас зараз нема багато часу і коштів, можна почекати, припустимо, 3-5 років і зробити його в супер-поліграфії, а тут ідея була така, що це те, що ми можемо зробити зараз, і ми робимо це зараз. Ми вважаємо, що зараз цього достатньо.”

Зав’язался цікава дискусія, ініціатором якої був той хлопець-не-зрозуміло-звідки, який намагався похизуватися перед усіма нами своїми не надто глибокими знаннями про видання дисків (за його словами, десь на Гарматній їх штампують по 5-6 грн за штуку). На що Мельник І.Я. (директор УкрМюзік) відповів, що “Жодна поліграфія не береться видавати диски накладом менше за 500 штук, і коштує це 600-700 доларів”. Дивний хлопець всеодно відстоював свою мниму правоту. Жах тай годі.

Прослухала диск вдома – гарна штука, начинка справді вражає якістю, тому не дивимося на оформлення, слухаємо і насолоджуємось. Посилання для скачування http://molode.com.ua.

Не можу сказати, що вечір пройшов нудно, але… якось затянуто вийшло. Розмова плавно перейшла в переливання з пустого в порожнє, тобто майже ніякої конкретики не було. Деякі журналісти покинули поле бою завчасно. Тричі за вечір нас порадували своїм співом гурти (ТаРута, Нерозгадані, Катрусин Кінозал), але, певно, треба було лишити виступи до концертів. 6 пісень тривалістю близько 5-6 хвилин дають 40 хвилин часу. Робилися перерви, під час яких нам запропонували каву-чай-печиво, приємно, звісно, ніжки трохи розім’яли, але це знову ж-таки час, якого не завжди і не на все вистачає.

Приємно було побачити дітлахів Їжака (ТаРута). Великий йому за те респект, як-то кажуть прищеплюємо любов до української музики змалку з перших вуст))))

Пе.ес. Приз глядацьких симпатій (принаймні моїх) за цитату дня від Сашка Ярмоли “Якщо геніальність межує з божевіллям – то це супер, якщо ж це божевілля – то вже повний неформат”. Геніальності і креативу всім вам! Найщиріші вітання Молодому радіо, подальших успіхів і творчої наснаги! Так тримати!

Влас.кор. Muzspilnota.org.ua
Лєрка

Музичний сюрреалізм від Vivienne Mort

mediagroup — Mon, 13 Apr 2009 07:26:57 GMT

Колись, десь, в коробці з-під взуття жила одна дівчинка. Вона була зовсім одна. Єдине, вона дружила з павуками та кажанами, ліпила з глини зайців і постійно шукала намистинки від намиста, яке дуже давно порвалося і розкотилося по всій коробці. Вона мріяла знову зібрати його і в ньому взяти участь у пісенному конкурсі "Сиві Трембіти". Або "Співочі Карпати". Неважно. Виявилося, що для цього їй потрібні музиканти. Але ж в неї зовсім не було друзів, які б пішли грати разом з нею. І тоді вона намалювала їх. Вона заспівала, і, як кажуть очевидці, від її сумної пісні плакали дерева, і навколо щось стиха зникало. А щось так само непомітно з*являлося.
Вона доспівала і повернулася до своєї коробки, не здогадуючись про те, що на пісенних конкурсах присуджують місця. Але її трохи притрушені на голову малюнки і досі живуть. Наспіх зроблені малюнки, подібно до Франкінштейна, продовжують робити те, що в них закладено, і по-моєму, навіть не здогадуються, що можна робити щось інше. Вони і далі виплітають музичний сюрреалізм, згадують про дівчинку і називаються її ім*ям. Її звали Вів*єн. Вів*єн Морт.

Ні. Це не плоди фантазії автора. Це історія дівчинки Вів’єн Морт, за ім’ям якої стоять чотири київських музиканти. Їх досвід та перші записи говорять про неабияку перспективність гурту. Я мала можливість поспілкуватися з гітаристом гурту Олексієм Богомольним.

Муза: Як давно ви зібралися?
Олексій: В грудні 2007го.
Муза: Досить давно.
Олексій: Просто в різні часи по різному робота йшла.

Муза: Тексти пише вокалістка Дана, а ти музику?
Олексій: Ні, тексти всі пише Дана і музику переважно вона, я менше. Та я переважно роблю аранжировки. Ну і барабанщик вже підбирає ритми)))

Муза: Як ви познайомились з Даною?
Олексій: Вона співала в Етвасах (ред. - Etwas Unders – далі ЕА) і я підійшов познайомився з нею після їх виступу. Після розпаду Етвасів я знайшовся . Зустрілись і почали працювати.

Муза: Коли до вас приєдналися барабанщик та басист? Як їх звати?
Олексій: Порівняно недавно. Тобто ритм-секція змінилася, раніше грала Альона, барабанщиця Етвасів, а тепер @traktor, X-Позерів. А басист Костя був раніше барабанщиком Оркестру Янки Козир. Нині в нас Альберт. Тепер в нас барабанщик екс-М.О.С.Т.а Влад. Йде відбір басистів.
Муза: Всі музиканті з історією!
Олексій: А якже!

Муза: Хто автор історії про дівчинку Вів’єн Морт?
Олексій: Дана.
Муза: Були альтернативні варіанти назви гурту?
Олексій: Не було.

Муза: Гурт створений на уламках ЕА? Чи можна чекати, що ви будете продовжувати триматися їх муз. напрямку?
Олексій: Ні в якому разі. Якщо уламком вважати вокалістку, та й то на час участі в ЕА їй було 17, і то зовсім інша творчість. Зараз в нас кардинально інша музика, щось типу "муз сюрреалізм". Так відповідаємо, коли питають про стиль.

Муза: Якщо порівнювати вас та їх, то ваша музика менш агресивна. В плані творчості плануються якісь експерименти? Наприклад, взяти п’ятим скрипаля)))
Олексій: Читаєш думки! Нам написав скрипаль, хоче з нами, дамо йому шанс. Менш агресивна. Бо музика - це взагалі не спосіб викиду зайвої агресії.
Муза: Клас! Будемо чекати скрипку.

Муза: Де проходив запис пісень? Коли чекати нових записів?
Олексій: На студії Гніздо (нині Вулкан рекордс). Нові записи не раніше літа.

Муза: Як справи у гуртів, в яких ти грав раніше?
Олексій: «Холодне сонце» видали альбом. Улюблені «Деспот» пишуть демо, готуються знімати кліп.

Муза: Як у вас з концертами? Плануються в найближчий час?
Олексій: Концерти були літом. Найближчий концерт буде в Києві, в арт-пабі, акустичний квартирник (і таке можемо), а далі Кривий Ріг, Луцьк, Львів. До речі, на початку літа буде концерт в підтримку бездомних тварин. Плануємо і далі щось подібне, це частина наших інтересів.

Муза: Про інтереси. Гасло «Секс, наркотики і рок-н-рол» вже не модне. Чи є у вас гасло власне?
Олексій: Нема в нас гасел. Ми гасел уникаємо.

Бажаємо «Вів’єн Морт» успіхів і вдалих творчих експериментів з скрипалем)

Пісні гурту можна скачати за лінками: http://www.mediafire.com/?sharekey=77c9e8ff067bafcbaf924764f9977b1de04e75f6e8ebb871

САЙТ http://viviennemort.com.ua

Муза special for
http://muzspilnota.org.ua

«Квартирник у Лесі Українки» - Underground українських Бреговічів.

mediagroup — Mon, 13 Apr 2009 07:11:59 GMT

Квартирник – не квартирник, але щось камерне, мистецьке і великодуховне таки відбувалося вечорами протягом аж 10 років (з 1899 по 1909р.р.) у будинку по вулиці Марино-Благовіщенській, 97. Звісно, пітерсько-хіпарського слова «квартирник» тоді ще ніхто і не знав, як і не здогадувався постійний відвідувач цих мистецьких вечорів – Панас Карпович Саксаганський, що цю вулицю колись назвуть на його честь. Разом з Миколою Лисенком та Михайлом Старицьким був він гарним сусідою для Лесі Українки. Не цурався їхнього товариства і Іван Франко, що частенько приїздив погостювати до своїх друзів у столицю. О, які то були вечори…

Аби ці стіни знову наповнилися світлою УКРАЇНСЬКОЮ музикою, знадобилося не багато, не мало, а ціле століття. 100 років тому тут обмінювалися ідеями і ділилися інтелектуальними здобутками люди, яких тепер називають «видатними діячами української культури», а тепер тут МИ. Ми – невелика купка людей (від малого до старого), які не слухають популярну музику (читай «попсу погану»), не цікавляться дешевими голлівудськими блок-бастерами, не лузгають насіння на вулиці, не «висять на Однокласниках» і не дивляться рекламу на телебаченні. Натомість, ці люди знають, де в ЦЕНТРІ КИЄВА ЗНАХОДИТЬСЯ МУЗЕЙ ЛЕСІ УКРАЇНКИ!!! Більш того, ці люди знають, хто такий Старицький і Саксаганський, цікавляться літературою і театром (прикро, що більшість сучасної молоді відверто не розуміє, нащо вони потрібні, коли є кінотеатри), самі пишуть вірші і музику та ходять один до одного на концерти.

З 20 березня 2009 року в колишній резиденції видатної української поетеси почали збиратися українські рок-гурти, які в останнім часі, вимушено, за відсутності організаційних та матеріальних ресурсів, переважно виступають у клубах (барах, кафе, пабах), а не в концертних залах. Складається ситуація, коли далеко не кожен може піти в такий заклад послухати улюблений колектив, і навпаки, той хто приходить туди, не обов’язково йде саме на той гурт, який виступає, а просто - відпочити, провести час. Основною ідеєю проведення «квартирників» є надання можливості слухачам і музикантам сконцентруватись на творчості: на Музиці і на Слові.

Першими наповнити стіни музею своєю творчістю у акустичному виконанні випала честь ініціаторам «квартирників» - гурту «Самі Свої». Саме Олег Сухарєв став відновником цієї культурно-мистецької традиції 100-річної давності. Наступними були дніпропетровські хард-рокери «САД», що потрапили в «аннали історії» завдяки майстерному виконанню пісень на слова Тараса Григоровича. За тиждень після них свій акустичний «Гонор» презентував подільський фундаментальний ансамбль «Пропала Грамота». Павлові Нечитайлові, як нікому, вдалося налаштувати глядача на тісне, майже родинне спілкування. Здавалося, цьому сприяють самі стіни - камерність музею дозволяє слухачам та виконавцям творити концерт разом.

Минулої ж п’ятниці свій акустично-ксилофонічний квартирник відіграла «Етно-Рок Фундація «ТаРУТА», яка презентувала глядачам і нові пісні на слова львівського митця Юрка ВовкоГона, і свій новий «ксилофонічний» звук. Для тих, хто не знає, ксилофон – «ударний музичний інструмент з певною висотою звучання». Почути звук цієї нехитрої чудасії можна буде вже на наступних концертах гурту, оскільки, після вдалої презентації, «тарутяни» вирішили залишити його у себе назавжди. А от чи вийде в ударника цього «багатодітного» (9 музикантів і до 20 музичних інструментів на сцені) колективу Тарасу Козаку бігати від ударної установки до ксилофона, це вже інше питання.

«ТаРУТА - супер! Хлопці, даєте музичного чосу! Стали вчора на квартирнику у Лесі Українки МУЗИЧНИМ ВІДКРИТТЯМ сезону для мене :)) Здоров"я міцного, сонця та творчого натхення вам! Хочеться чути вас частіше! А в дівчат надзвичані чарівні українські голоси - закривала очі, щоб наслухатись :))))))))», - це лише один з відгуків про концерт від вдячних слухачів (помилок не виправляв спеціально). Аби не хвалити самого себе, приведу ще одну цитату - цитату Олега Сухарєва, який вважає, що «величезна ЖАБА має задушити тих, хто сьогодні не прийшов». Від себе додам: нехай заздрять і тим, хто після Великодніх канікул у травні відвідає квартирник з Сестрами Тельнюк і Оркестром Янки Козир. Тож слідкуйте за анонсами, будьте завжди в усьому першими, і нехай вас не душить жаба .

Замість епілогу.

В своїй статті про розвиток World Music один відомий музичний критик і журналіст написав, що Україна ще не народила свого Бреговіча… Можливо й так. Натомість вона народила Леонтовича, який закохав увесь християнський світ в українську дохристиянську щедрівку. А, можливо, авторові просто треба завітати «На квартирник до Лесі Українки»!?

Євген Романенко, Олег Сухарєв,
спеціально для Інтернет-видання muzspilnota.org.ua

UNRELIZ MUSIC AWARDS 2008. Нагородження найкращих житомирських музикантів або свесвітньо відомий фестиваль в мініатюрі

mediagroup — Sat, 11 Apr 2009 05:15:19 GMT

Ще донедавна, бідна на музичний продукт житомирська публіка молилась древнім богам та виписувала чукотського шамана з бубном, але остання подія зруйнувала усі стереотипи про лузерство нашої музичної культури.
UNRELIZ MUSIC AWARDS'08 був започаткований житомирським андеграундовим арт-порталом Unreliz, який впроваджує свій агітпроп за принципом: «Видаємо невидане!». Сам фестиваль мав на меті підвести підсумок річної кропіткої роботи молодих житомирських музикантів.
Отже, пройдемось по номінантам:
«Фан-номінація журналу Unreliz» була вручена ветеранам житомирської неформатної сцени, відомому в Україні ска-панковому колективу «Луна під Пресом».

Молодий альтернативний гурт Raw&Bold, показавши вже не дитячий рівень майстерності та енергійності був удостоєний номінації «Прорив року».

Номінація «Пісня року» була вручена патріархам житомирської прог-метальової сцени – гурту Lacerta.

Справжнім вибухом пролунав молодий, харизматичний та дуже перспективний музичний колектив – АнтиПоп, чий дебютний альбом «Фанкоманія» був визнаний найкращим доробком 2008 року та отримав номінацію «Альбом року».

Найколовніша номінація «Гурт року» дісталась королям псіхобіллі – Mystification, який встиг вже покорити українських стиляг та шанувальників рок-н-роллу.

Закривав нагородження виступ гурту Абздольц, які просто розірвали житомирську публіку своєю енергетикою та неформатністю.
Цей фестиваль став своєрідним сиволом повноліття епохи молодих житомирських музикантів та усвідомлення того, що їх праця не лишиться непоміченою перед очима фанатів справжньої живої якісної музики...

Long live rock’n’roll...

спеціальний кореспондент muzspilnota.org.ua
Дмитро Архе

Фотозвіт з "Бочки" (Рівнодення з гуртом "ТаРУТА")

mediagroup — Thu, 26 Mar 2009 08:46:12 GMT

Рівнодення в Бочці

[xokka] — Sun, 22 Mar 2009 08:26:36 GMT

День весняного рівнодення, точніше його вечір (21 березня) я зустріла в одному дуже-дуже-дуже позитивному клубі “Хмільна Бочка”. Саме тут рівнодення зустрічала етно-рок фундація ТаРУТА (Київ) і блюз-етно-рок бенд з Сімферополя Verlibena.
Шукала я клуб довго (замість того, що піти вниз по вул. Богдана Хмельницького, я чогось пішла нагору), подолала такий собі “шлях самурая”. На вході мою розчервонілу фізіономію зустріла дуже-дуже-дуже привітна охорона. З посмішкою на обличчі я зайшла в середину. У цей час ТаРУТА випробовувала техніку на сцені. Хоч я і прийшла раніше, але вільних місць майже не було, декілька столиків було зарезервовано. Позитиву менше не стало. Місце я собі знайшла.
О 21.00, як і зазначалося в оголошенні, на сцену вийшли хлопці з Верлібени (Verlibena). Грати почали настільки гучно , що вібрація пройшла не тільки по столу й стільцю, а й по сумці з усім її начинням. Гурт грав просто бомбово, зривав овації після кожної пісні. Підігріта пивом і позитивом публіка виходила танцювати повільний танок, а під кінець виступу влаштувала доволі енергійний слем під пісню з гуцульськими мотивами.
Чесно кажучи, я була приємно вражена і здивована))) Зрозумілі тексти, зрозуміла мова, потужне звучання гітар і використання інших звукових ефектів, сильна енергетика – найкращий спосіб отримати купу оплесків, криків і свисту від задоволеної публіки. Хлопці, ви молодці)))) Поставила б вам тверду п*ятірку за півтори години драйву.

Невеличка перерва для того, щоб присутні встигли трохи відпочити і підготуватися до продовження цього суперового дійства дала можливість оцінити оголений торс лідера ТаРУТИ Євгена “Їжака” Романенка (перевдягнувся у вишиванку)))) З першої ж секунди перебування гурту на сцені, з перших акордів стало зрозуміло, що нудьгувати не буде жоден з присутніх (а їх було близько 60 чоловік). “Їжак” привітав усіх присутніх з Днем Землі і почалося…
Драйв і феєрія, - по іншому назвати це яскраве шоу не можливо! Жіночій та чоловічій вокал в поєднанні просто розривають, сопілка, скрипка, гітари, барабани – все це настільки гармонічно звучить РАЗОМ, що просто не можу уявити їх поодинці. Під час виступу глядачам презентували дві “новинки”: новий інструмент – труба і нова скрипалька Мар'яна Мархель. Бойове хрещення успішно пройшли обоє))))) Музика гурту по-справжньому змушувала танцювати, навіть я ніжкою дригала))))
Хоч я і не прихильник етно, але від усього дійства я просто в захваті! Емоції переповнюють виключно позитивні))))
Пе.ес. отака от кльова шапочка була у "Їжака")))) Дуже приємна, позитивна і креативна людина)))) Дякую за вечір))))