|
Музична освіта – марна трата часу чи корисне доповнення? | 14:06 |
| Напевно, кожен з нас у дитинстві стикався з нестримним бажанням батьків якнайшвидше віддати своє улюблене чадо у гурток/ музичну школу. Нереалізовані фантазії беруть гору, і шестирічна дитина вже сама починає щиро вірити у те, що без спеціальної освіти вона не зможе стати зіркою сцени. Нудні уроки сольфеджіо, безперервні вимоги мами взяти у руки нотний зошит і будувати септакорди у ре-мінорі – і це все у той час, коли буяє весна і хочеться бігти на вулицю. Небагато дітей витримує подібні катування, проте навіть і ті, хто йде на цей крок, аби не засмучувати зайвий раз батьків, рідко продовжують заняття музикою після отримання відповідного диплому. Лунає випускний дзвоник у музичній школі – і дитятко привселюдно спалює зошит з акордами девятої симфонії «до-мажор» Шуберта. Минають роки, і вже досягши повноліття, хлопчина розуміє, яка інтелектуальна прірва відмежовує його від однолітків. Він з радістю виступає на студентських вечірках, а не підбирає на струнах легендарну плач-єреміївську «Вона». Він грає у молодіжному гурті, його творіння народжуються не методом наукового тику, а завдяки натхненню і правильній комплектації акордів і настрою. Питання необхідності музичної освіти поділило суспільство на дві протилежні частини. Одні вважають, що стати професіоналом неможливо без знання нотної грамоти, інші – що вихідці з музичних шкіл не здатні імпровізувати та створювати нове. Ми запитали у музикантів: чи необхідно мати музичну освіту, щоб стати зіркою? Олекса Ткачук («Оркестр Янки Козир»): «Зіркою сцени сільської? Районного центру? України? Росії? Ні! Світовою зіркою? Так. У пострадянських країнах зірки співають під фанєру або грають... Аргумент?» | |
| Переглядів: 983 | Додав: mediagroup | Рейтинг: 0.0/0 | | |
| Усього коментарів: 0 | |
