|
|
Українська культура рухається вперед у тому числі і музика, не новиною для нас є й те, що за останні 4 роки кількість неформальних музичних фестивалів та просто тусовок зросли у неймовірній кількості. А про що це свідчить? А про те, що аби не займатись дурницями, молоді люди шукають однодумців і збирають гурти. У Києві, наприклад, сьогодні ні одна репетиційна база й однієї години не пустує, а їх у столиці налічується кілька десятків.
 То чому ж досі музику яка заполонила вулиці, клуби та концертні майданчики можна знайти лише в Інтернеті, або, що є великою рідкістю, на поличках деяких музичних магазинів? Чому я не можу включити радіо і почути улюблену пісню або ж чому я повинна вмикати телевізор і спостерігати як по екрану «ходять голі сідниці»? Тому що НАШУ музику досі вважають неформатом! І навіть коли стартував проект «Країна: рок», то ні одна все ... Читати далі » |
|
Понад 38 колективів з усіх куточків України зберуться 31 травня на мистецькому порталі muzspilnota.org.ua у «Країні:рок». Всі вони презентуватимуть свої доробки та бачення розвитку сучасного музичного мистецтва. Проте вже зараз, за два тижні до старту проекту «Країна:рок» можна зробити висновок: українська музика – це неформат для FM-радіостанцій.
Головний аргумент до цього висновку – жодна FM радіостанція не відгукнулась на заклик підтримати проект «Країна:рок», який став уже другим у серії мистецьких заходів «Країна:твоя музика». Втім, перша акція («Країна:етно», 31 березня 2009) також не викликала пожвавлення серед FM – десятки листів-прохань від організаторів «Країни»та мовчазна тиша у відповідь. Проте Інтернет-радійники не залишилися осторонь та взялися до справи з повною відповідальністю. Вінницьке MyRadio, чернігівський «Високий Вал»< ... Читати далі » |
|
Нарешті, струсивши з себе пилюку та пір’я, прокинулись з зимової сплячки житомирські шанувальники неформатного мистецтва, - 25 квітня до Житомира з концертною програмою «Зальотниє Звьозди» завітали справжні антисоціальні фріки.
Хамерман Знищує Віруси – гурт, на який не збираються совкові моралісти та шанувальники Паши Зіброва. ХЗВ – це яскраві представники українського андеграунду, відомі, як кібер-фрік-панкова музична формація, що несе мистецтво в маси через відверті антикультурні дії. |
|
Казалось бы, во вторник тяжело собрать яркую тусовку, особенно учитывая что это поздний вечер первого дня рабочей недели... Но не смотря на это, в клубе “Bourbon” собралась веселая компания, готовая веcело оторваться на Pop-rock April party.
Kristy Seven - незаменимая ведущая этого мероприятия - начала вечер своей романтической песней. Внимание посетителей приковалось с ее готическому платью и к сцене, на которой вслед за Kristy должны были появиться музыканты первой группы. Для “DИРЕКТОРiИ” выход на сцену был энергичным. Вслед за мини-интервью группа начала играть свою программу. В зале появились камеры... и музыканты вполне смогли почувствовать себя телевизионными звездами, ведь от профессиональных операторов не ускользнула ни одна деталь их выступления. Эти кадры будут использованы в дебютном клипе группы. Особенным элементом апрельской вечеринки был конкурс на создание лучшей футболки, посвященной этому мероприятию. 2 команды, соревновались ... Читати далі » |
|
День 14 квітня увійшов в історію української музики принаймні 2 гучними подіями: день народження Молодого радіо (їм виповнилося 4 роки) і презентація диску “8: Хвиля молодої музики”. Уся ця радість супроводжувалась мозковим штурмом за участі музикантів, Молодого радіо і журналістів. Темою обговорення було питання “Як розкрутитися молодим гуртам без грошей і зв’язків ?”
Вступ до розмови пройшов не так гучно, як того хотілося (в прямому розумінні цього слова), з маленькою промовою виступив Володимир Сорока. Говорив він настільки тихо, що я навіть не почула,чим же він займається і що хоче донести до наших світлих голівоньок.
Погано, що організатори не потурбувалися про мікрофони. Надали слово Сашкові Ярмолі (гурт Гайдамаки), який дав свій майсер-клас щодо розкрутки: “Перше, що гурт має зробити – програму на 45 хвилин, не 2-3 пісні, вперто працювати, поки не закінчили. По-друге, треба як можна бі ... Читати далі » |
|
Колись, десь, в коробці з-під взуття жила одна дівчинка. Вона була зовсім одна. Єдине, вона дружила з павуками та кажанами, ліпила з глини зайців і постійно шукала намистинки від намиста, яке дуже давно порвалося і розкотилося по всій коробці. Вона мріяла знову зібрати його і в ньому взяти участь у пісенному конкурсі "Сиві Трембіти". Або "Співочі Карпати". Неважно. Виявилося, що для цього їй потрібні музиканти. Але ж в неї зовсім не було друзів, які б пішли грати разом з нею. І тоді вона намалювала їх. Вона заспівала, і, як кажуть очевидці, від її сумної пісні плакали дерева, і навколо щось стиха зникало. А щось так само непомітно з*являлося.
Вона доспівала і повернулася до своєї коробки, не здогадуючись про те, що на пісенних конкурсах присуджують місця. Але її трохи притрушені на голову малюнки і досі живуть. Наспіх зроблені малюнки, подібно до Франкінштейна, продовжують робити те, що в них закладено, і по-моєму, навіть не здогадуються, що можна робити щось інше. Вони і дал ... Читати далі » |
|
Квартирник – не квартирник, але щось камерне, мистецьке і великодуховне таки відбувалося вечорами протягом аж 10 років (з 1899 по 1909р.р.) у будинку по вулиці Марино-Благовіщенській, 97. Звісно, пітерсько-хіпарського слова «квартирник» тоді ще ніхто і не знав, як і не здогадувався постійний відвідувач цих мистецьких вечорів – Панас Карпович Саксаганський, що цю вулицю колись назвуть на його честь. Разом з Миколою Лисенком та Михайлом Старицьким був він гарним сусідою для Лесі Українки. Не цурався їхнього товариства і Іван Франко, що частенько приїздив погостювати до своїх друзів у столицю. О, які то були вечори…
Аби ці стіни знову наповнилися світлою УКРАЇНСЬКОЮ музикою, знадобилося не багато, не мало, а ціле століття. 100 років тому тут обмінювалися ідеями і ділилися інтелектуальними здобутками люди, яких тепер називають «видатними діячами української культури», а тепер тут МИ. Ми – невелика купка людей (від малого до старого), які не слухають популярну музику (читай «попсу поган ... Читати далі » |
|
Ще донедавна, бідна на музичний продукт житомирська публіка молилась древнім богам та виписувала чукотського шамана з бубном, але остання подія зруйнувала усі стереотипи про лузерство нашої музичної культури.
UNRELIZ MUSIC AWARDS'08 був започаткований житомирським андеграундовим арт-порталом Unreliz, який впроваджує свій агітпроп за принципом: «Видаємо невидане!». Сам фестиваль мав на меті підвести підсумок річної кропіткої роботи молодих житомирських музикантів. Отже, пройдемось по номінантам: «Фан-номінація журналу Unreliz» була вручена ветеранам житомирської неформатної сцени, відомому в Україні ска-панковому колективу «Луна під Пресом». Молодий альтернативний гурт Raw&Bold, пок ... Читати далі » |
|
День весняного рівнодення, точніше його вечір (21 березня) я зустріла в одному дуже-дуже-дуже позитивному клубі “Хмільна Бочка”. Саме тут рівнодення зустрічала етно-рок фундація ТаРУТА (Київ) і блюз-етно-рок бенд з Сімферополя Verlibena.
Шукала я клуб довго (замість того, що піти вниз по вул. Богдана Хмельницького, я чогось пішла нагору), подолала такий собі “шлях самурая”. На вході мою розчервонілу фізіономію зустріла дуже-дуже-дуже привітна охорона. З посмішкою на обличчі я зайшла в середину. У цей час ТаРУТА випробовувала техніку на сцені. Хоч я і прийшла раніше, але вільних місць майже не було, декілька столиків було зарезервовано. Позитиву менше не стало. Місце я собі знайшла. О 21.00, як і зазначалося в оголошенні, на сцену вийшли хлопці з Верлібени (Verlibena). Грати почали настільки гучно , що вібрація пройшла не тільки по столу й стільцю, а й по сумці з усім її начинням. Гурт грав просто бомбово, зривав овації після кожної пісні. Підігріта пивом і позитивом публі ... Читати далі » |
